Є в нашій вітчизняній медицині фахівець, до якого на очі намагаються не показуватися і родичів від нього ховати. І цей найстрашніший лікар - психіатр. Не знаю, кого як, але мене в дитинстві цим страшним лікарем лякали при найменшому капризі - наш сусід був психіатром і іноді його кликали виміряти тиск бабусі. Так що, психіатр для мене був, як для інших дітей «бабайка» або міліціонер - дуже страшною особистістю.
Свої дитячі страхи я переросла - сусід, коректний і вихований чоловік, ні в чому поганому мною помічений не був, хоч і був не просто психіатром, а завідувачем відділення в психушці. Але, подорослішавши, я з подивом помітила, що оточуючі мене дорослі люди психіатрів бояться, як я в дитинстві боялася нашого сусіда. І навіть більше - на тих, хто хоч раз лікувався у психіатра, нехай навіть і з неврозом, оточуючі ставлять своєрідне тавро. Одного разу, коли я влаштувалася на нове місце роботи, то одразу дізналася, що "... ось та співробітниця в психушці лежала
". Також негативно оточуючі ставляться і до родичів, які звернулися до психіатра через хворобу близької їм людини: «вони його в психушку впекли», хоча насправді може виявитися так, що цим зверненням вони врятували родичу життя. Адже часто саме зрив у психіці доводить людину до самогубства. Я вже не кажу про те, як до останнього відтягують звернення до психіатра родичі літніх людей, що впали в старечий маразм. Терплять їх неадекватність, лаються, скандалять з ними, вимотують власну нервову систему, замість того, щоб звернутися за допомогою до фахівця. І відбувається так з двох причин - відсутності достовірної інформації та остраху громадської думки: «А що скажуть люди?» Про те, що тих, хто звернувся до психіатра, не ставлять тут же на облік, знають одиниці, а в основному цей страх сидить у всіх: «А раптом мене в психи запишуть?»
Адже наша психіка не застрахована від хвороб точно так само, як зуби - від карієсу. І саме наша психіка в першу чергу страждає від стресів, інформаційних перевантажень, екології і такого природного процесу, як старіння. І про правила психогігієни, думаю, теж знають далеко не всі. Навіть більше - всі наші звичні хвороби призводять до змін у стані психіки. Навіть просте ГРЗ може викликати депресію, не кажучи про більш серйозні захворювання. І не завжди з цього зміненого стану людина здатна вийти самостійно, без лікаря і ліків.
Сподіваюся, що я змогла переконати читачів цієї статті, що психіатр - точно такий же лікар, як і всі інші, і якщо в поведінці близьких вас щось насторожує, то не потрібно затягувати візит до лікаря через страхи і упередження.