Після розстрілу Тухачевського німецький журнал «Верфронт» проаналізував, як змінилася Червона армія.
Підсумувавши в 1937 році уривчасту інформацію про репресії в СРСР, журнал «Верфронт» дійшов висновку: «військова кваліфікація була принесена в жертву політиці і безпеці більшовицької системи». «Система» - особиста безконтрольна влада Сталіна.
Неупереджено оцінюючи становище, ми повинні прийти до висновку, що, починаючи з 1929 року, Червона Армія під керівництвом Тухачевського і начальника оперативного відділу Червоної Армії Тріандафіллова, який загинув при катастрофі з літаком в 1932 р., здійснила остаточний перехід до реорганізації за західноєвропейським зразком. Усунутий за порадою Тухачевського дуалізм (командир-комісар), який так сильно заважав командуванню, був спочатку сильно ослаблений, а потім зовсім зник, і командири РККА стали майже такими ж повновладними командирами, як і офіцери західноєвропейських армій.
Навесні 1937 р. фактично всі вищі командні посади в Червоній армії (за винятком Народного Комісара Оборони) були зайняті фахівцями і рівень освіти офіцерів був значно піднятий. Один Ворошилов залишився на чолі армії в якості «парадного генерала».
Це свідоме вихолощення політики з армії на користь військової кваліфікації в керівництві повинно було (як цього небезпідставно побоювалися керівні кола) натрапити на опір радикальних елементів, а також на опір тих, які в переході до суворо дисциплінованої армії вбачали ознаку контрреволюції за зразком Наполеона. На чолі цих осіб ще в 1935 р. встав Лазар Каганович, і цим була визначена доля армії та її керівництва. Цій людині, величезний вплив якої на Сталіна всім відомий і якій Сталін безмежно довіряє, вдалося потроху переконати диктатора, що така не більшовицька армія становить величезну небезпеку для більшовизму.
Коли після цього новий керівник ОГПУ Єжов повідомив про розкриття широкорозвітвленої контрреволюційної організації з найбільш здібними керівниками на чолі, Сталін був остаточно переконаний і завойований. Після суду, що відбувся 11 червня, Сталін розпорядився наступного дня розстріляти вісім кращих командирів. Так закінчився короткий період реорганізації військового командування Червоної Армії. <…> Військова кваліфікація була принесена в жертву політиці і безпеці більшовицької системи. Пост розстріляного маршала Тухачевського зайняв колишній до цього часу начальник генштабу Червоної Армії Єгоров, безбарвна особистість. Син селянина, він наполегливою працею висунувся вперед, але навіть у віддаленій мірі він не може замінити Тухачевського, хоча, поряд з Шапошниковим, він безперечно є найбільш здібним у військовому керівництві РККА Б. М. Шапошников зайняв місце Єгорова в якості начальника Генштабу Червоної Армії. <…> Шапошников ще в довоєнний час вважався посередністю, і він ні в якій мірі не висунувся і під час війни. <…> Начальником Політичного управління Червоної Армії на місце Гамарника, який застрелився перед своїм арештом, був призначений Смирнов, який, мабуть, після великих надій, що покладалися на нього спочатку, після декількох тижнів впав у немилість...
Також і третій заступник Ворошилова флагман 1-го рангу Орлов був зміщений зі своєї посади. Новим командувачем Червоним Флотом призначений флагман Михайло Володимирович Вікторов, який до цього часу командував морськими силами на Далекому Сході. <…> Командувач ВПС Алксніс, поряд з Шапошниковим і Єгоровим, вважається одним з найбільш здібних червоних командирів. <…> Особливо катастрофічним виявилося призначення нових командувачів військовими округами. <…> Після розстрілу 12 червня фактично не залишилося керівників.
Ленінградський військовий округ, що також відноситься до найбільш важливих округів, отримав горезвісний матрос Павло Юхимович Дибенко, також один з героїв громадянської війни, особливо відомий в той час своїми нещадними грабежами, з військової точки зору досконалий нуль, але з політичної точки зору вважається особливо надійним.
<…> Київський військовий округ отримав колишній столяр Іван Федорович Федько, командарм 2-го рангу. Він також вважається одним з найменш інтелігентних, але найбільш надійних військових керівників. Білоруський військовий округ, яким командував вельми обдарований Уборевич, також розстріляний 12 червня, отримав колишній робітник Іван Панфілович Бєлов. Нарешті, кажуть, що крім Орлова зник у забутті командувач Балтійським флотом Муклевич. <…> Разом з усіма зник також 12 червня багаторічний керівник Осоавіахіма Ейдеман. <…> Таким чином, керівництво Червоної Армії отримало абсолютно нове обличчя. На противагу короткій ері Тухачевського знову виступили на перший план парадні генерали і герої громадянської війни. Разом з цим шляхом відновлення військових рад і значного посилення політичного апарату відновлено дуалізм, усунений в інтересах боєздатності армії розстріляним маршалом Тухачевським.