Багато років тому ми отримали ділянку в дачному селищі. Землю розробили, будинок побудували. Відносини з сусідами налагодили. Вони виявилися милими і доброзичливими людьми. Стала дача для нас віддушиною від міського життя.
Нашому селищу багато років, всі один одного знають і допомагають. Але в сім'ї не без виродка. Є у нас одна неадекватна особа: пише скарги, постійно скандалить, тому що її все не влаштовує. То траву не там скосили, то дерево не то зрубали. Але ми вважаємо її місцевою пам'яткою. Звикли вже за стільки років, не ображаємося. Тільки посміюємося іноді.
Але з недавнього часу поїздки на дачу стали мене напружувати. Справа в тому, що сусідній будинок купила сім'я.
Ми відразу постаралися з ними налагодити хороші відносини. Люди пристойні, непитущі. Бур'ян викосили, будинок відремонтували, квітники розбили. І порадою з будівництва або городу не раз допомогли.
Добрі стосунки з ближнім сусідом - запорука спокійного життя. Він і за ділянкою придивиться, і небажаних гостей вижене. Але на мене краще вже полоумна кляузниця, ніж наш новосел. Дружина його собі зайвого не дозволяє. А ось чоловік з людей, які не звикли зайвий раз питати дозволу.
Цей же сусід заходить до нас на ділянку як до себе додому. Без поклику, без запрошення. Знадобиться йому що - він хвіртку нарозпашку і крокує, ніби так і треба. Я вважаю, що це непристойно, адже мало чим ми зайняті.
Та й час для спілкування має бути відповідний.
А тут доводиться всі справи вбік відкладати і з сусідом розмовляти. Безцеремонність його якась позамежна. Може і в будинок зайти без стуку. Одного разу я навіть налякалася. Знала, що в будинку одна, чоловік у місто поїхав. В'яжу собі спокійно, і раптом в кімнату заходить це диво.
Останньою краплею стала недавня подія. Була я, вибачте за подробиці, в туалеті. Раптом чую: знову сусід без попиту в будинок зайшов. Я розлютилася, вийшла і стала обурюватися: в місті ж не ходиш по сусідах без поклику, не вриваєшся в квартири.
А він відповів, що нічого такого в цьому не бачить. Зачем устраивать эти церемонии, я же, говорит, по-простому, по-деревенски, чего ты ругаешься.
Ось і поясни такій людині, що вона робить неправильно. Мені неприємно, коли до нас на ділянку без попиту приходять, та ще постійно. Раз або два таке можна стерпіти, але не нескінченно.
Псувати відносини з сусідами зовсім не хочеться. Ось і думаю тепер - посваритися і спокійно проводити час на власній ділянці або терпіти безцеремонність сусіда на шкоду своїм особистим кордонам.
Дружба, це, звичайно, добре, але я не люблю таку нетактовність. Вважаю, що потрібно поважати чужий особистий простір. Задумалася про те, щоб провчити сусіда і теж прийти до нього без поклику. Але виховання не дозволяє.